Запрошую до співпраці вчителів-логопедів, зацікавлених батьків та колег педагогів!
Презентація професії учитель-логопед на профорієнтаційному заході «Місто професій-2016»
Завдання вчителя-логопеда на логопедичному пункті:
1. Виявлення дітей з мовними вадами.
2. Діагностика мовленнєвих порушень.
3. Корекція порушень усного і писемного мовлення.
4. Профілактика відхилень мовного розвитку.
5. Пропаганда логопедичних занять серед педагогів та батьків.
6. У своїй діяльності логопед керується Законами України: „Про загальну середню освіту”, „Положенням про логопедичні пункти системи освіти” від 13.05.1993 №135 та забезпечує виконання рекомендацій Київської обласної психолого-медико-педагогічної консультації.
Організація логопедичної роботи.
•Прийом учнів з вадами мови проводиться протягом усього навчального року в міру звільнення місць.
Що ми робимо на логопедичних заняттях?
Що ж таке дисграфія?
Дисграфія— частковий розлад процесу письма, що виражається у специфічних і стійких помилках, зумовлених несформованістю або порушенням функцій, що забезпечують процес письма.
Специфічні помилки при дисграфії:
♦ Помилки фонетичного характеру (заміни букв, що повторюються, за схожістю їхньої вимови).
♦ Спотворення складової структури слова: пропуски голосних (вулиця-вулця), приголосних (сніг-сіг) і цілих складів (барабан-баран), перестановки складів (пустила-путисла).
♦ Роздільне написання частин одного слова (при йшов, пі шов) і злитне написання двох слів (на-столі, вруці).
♦ Помилки граматичного характеру — пропуск прийменників (були лісі, книга столі...), помилки в узгодженні відмінкових закінчень (немає білих подушках), родових (великий дівчинка).
♦ Помилки графічного характеру — заміни букв за графічною схожістю (Ш-И, Т-П, Л-М, Е-В, И—І, Х-Ж, Н-Ю) і за розташуванням у просторі (Є-3, Б-Д, Т-Ш); написання літер у дзеркальному відображенні або з неправильно орієнтованими елементами: село-эело, дуб-буд, буб, дуд.
♦ Неправильне вживання ненаголошених голосних, дзвінких і глухих у кінці слова та складу, пом’якшення приголосних.
На жаль, не в усіх майбутніх школярів був своєчасно сформований, фонематичний слух, що є однією з причин появи дисграфічних помилок. За даними фахівців, у 10% дітей спостерігаються порушення слухової диференціації звуків.
Якщо дитина в дошкільному віці не розрізняла дзвінких та глухих, шиплячих та свистячих приголосних, у неї потім на письмі можуть з’являтися заміни: діти-діди; брати-бради; бабуся-бапуся.
Робота над запобіганням помилкам під час читання та письма буде ефективною за умови об’єднання зусиль логопеда, вчителя та батьків.
Грамотне, зв’язне усне мовлення — запорука успішного навчання дитини в школі.
Дислексія– часткове специфічне порушення процесу читання, яке виражається стійкими специфічними помилками, які зумовлені несформованістю або розладами функцій, що забезпечують процес читання.
За ступенем вираженості розрізняють: алексію – повну неможливість оволодіння читанням або повну його втрату, та дислексію – труднощі в оволодінні читання та дефект його формування.
Дислексія може бути самостійним розладом та проявлятися поряд з іншими важкими порушеннями мовлення - дислаліями, дизартріями, алаліями.
Що таке дислалія?
Дислалія– порушення звуковимови при нормальному слуху та збереженій іннервації мовного апарату. В залежності від локалізації порушення та причин, що обумовлюють дефект звуковимови, дислалію розподіляють на дві основні форми: механічну та функціональну.
Механічна дислалія. Механічною (органічною) дислалією називають такий вид неправильної звуковимови, який викликаний:
1) органічними дефектами периферичного мовного апарату, його кісткової та м’язової будови. Часто причиною механічної дислалії є укорочена під’я зична вуздечка . При цьому ускладнюються рухи язика, коротка вуздечка не дає можливості високо підняти язик. Також правильну артикуляцію може ускладнювати дуже великий та широкий, або дуже маленький та вузький язик.
2) дефектами будови щелеп, що призводять до аномалії прикусу. Нормальним вважається прикус, коли при зімкненні щелеп верхні зуби трохи прикривають нижні. Аномалії прикусу мають декілька варіантів:
•прогнатія – верхня щелепа сильно видається вперед, в результаті чого нижні передні зуби зовсім не змикаються з верхніми;
• прогенія – нижня щелепа виступає вперед , передні зуби нижньої щелепи виступають попереду передніх зубів верхньої щелепи;
• відкритий прикус – між зубами верхньої та нижньої щелеп при їх зімкненні залишається проміжок. В деяких випадках цей проміжок лише між передніми зубами (передній відкритий прикус);
• боковий відкритий прикус– може бути лівостороннім, правостороннім та двостороннім;
• неправильна будова зубів зубного ряду також може призвести до дислалії. Наприклад, при великих розщілинах між зубами язик під час вимови деяких звуків просувається між зубами, спотворюючи вимову.
Регуляція зубів та щелеп проводиться лікарями стоматологом та ортодонтом за допомогою накладання на зуби спеціальних пластинок.
3) неправильною будовою піднебіння, що також негативно впливає на звуковимову. Вузьке, надто високе („готичне”) піднебіння, або, навпаки, низьке, плоске перешкоджає правильній артикуляції багатьох звуків.
4) товсті губи, або укорочена, малорухлива верхня губа ускладнюють чітку вимову губних та губно-зубних звуків.
Функціональна дислалія.
Функціональною дислалією називають такий вид неправильної звуковимови, при якому немає ніяких дефектів артикуляційного апарату, тобто немає ніякої органічної основи. Причини функціональної дислалії можуть бути наступні:
1) неправильне мовленнєве виховання дитини в родині, коли дорослі протягом довгого часу „сюсюкають” з малюком, в результаті чого затримується розвиток правильної звуковимови;
2) за наслідуванням, коли малюк наслідує спотвореній звуковимові дорослих членів сім’ї, або спілкується з малодшими дітьми, у яких ще не сформувалася правильна звуковимова;
3) двомовність в сім’ї, коли батьки, розмовляють на різних мовах, а дитина переносить особливості вимови однієї мови на іншу.
4) педагогічна занедбаність, коли мовлення дитини не піддається необхідному впливу дорослих, що гальмує нормальний мовленнєвий розвиток; тобто, коли дорослі не звертають уваги на звуковимову дитини, не виправляють помилки малюка, не дають йому взірець чіткої та правильної вимови.
5) недорозвиток фонематичного слуху, коли у дитини спостерігаються ускладнення в диференціації звуків, що розрізняються між собою тонкими акустичними ознаками, наприклад, дзвінких та глухих приголосних, м’яких та твердих, свистячих та шиплячих. В результаті таких ускладнень розвиток правильної звуковимови надовго затримується.
6) недостатня рухливість органів артикуляційного апарату, яка може бути викликана й невмінням дитини утримувати язик в потрібній позиції або швидко переходити від одного руху до іншого.
Види дислалії.
Відповідно до характеру дефекту вимови, що стосується окремої групи звуків, виділяють наступні види дислалії:
Сигматизм (від назви грецької букви сигма, що позначає звук с) – вади вимови свистячих (с, , з, , ц , ) та шиплячих (ш, ж, ч, щ) звуків. Один з найбільш розповсюджених видів порушень вимови.
Ротацизм( від назви грецької букви ро, що позначає звук р ) – вади вимови звука [ р ].
Ламбдацизм( від назви грецької букви ламбда, що позначає звук л) – вади вимови звука [ л ].
Каппацизм – (від назв грецької букви каппа, що позначає звук к) – вади вимови звука [ к ].
Гаммацизм – (від назв грецької букви гамма, що позначає звук г) – вади вимови звука [ г ].
Хітизм– (від назв грецької букви хі, що позначає звук х) – вади вимови звука [ х ].
Йотацизм – (від назв грецької букви йота, що позначає звук й) – вади вимови звука [ й ].
Дефекти вимови дзвінких приголосних звуків – вади вимови, які виражаються в заміні дзвінких приголосних звуків парними глухими звуками: [ б - п ] , [ д - т ], [ в - ф ], [ з - с ] , [ж - ш], [ г - х], [ r - к].
Сторінку дивилося гостей.
