ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Олена Пилипенко,
студентка ІV курсу 2 групи
відділення початкової освіти;
науковий керівник: В. М. Котеленець
Анотація. Статтю присвячено питанням доцільності використання дидактичних ігор на уроках англійської мови в початковій школі. Зазначено вимоги до проведення ігрової діяльності. Надано приклади ігор для використання на занятті з іноземної мови. Визначено роль дидактичної гри у навчальному процесі.
Ключові слова: дидактична гра, ігрова діяльність, вид активності, методи навчання, іноземна мова, вправи.
У Законі України “Про загальну середню освіту” одним із пріоритетних завдань сучасної школи визначено активізацію пізнавальної діяльності учнів, яка забезпечується ефективними методами і технологіями навчання та виховання школярів. У початкових класах закладаються основи знань, умінь і практичних навичок, які необхідні для подальшого навчання, формуються моральні риси і якості, вміння дітей самостійно оволодівати знаннями, пробуджується інтерес до навчання, до творчих пошуків, але цей процес ускладнюється віковими особливостями молодших школярів: слабким переключенням уваги, її нестійкістю, недовільністю пам'яті та мислення.
Одним із ефективних засобів розвитку інтересу до навчального предмета поряд з іншими методами та прийомами, які використовуються на уроках, є дидактична гра. К.Д. Ушинський з приводу гри писав: “У дидактичній грі формуються всі сторони душі людської, її розум, її серце і її воля, і якщо говорять, що ігри прорікають майбутню долю дитини, то це правдиво в подвійному розумінні: не тільки у грі виявляються здібності дитини і відносна сила її душі, але й сама гра має великий вплив на розвиток дитячих здібностей і нахилів, а одночасно і на її майбутню долю” [1,с.64].
Гра – це один з найдавніших, до тепер актуальних методів навчання. Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку гра має виключне значення. У різних системах навчання грі відводиться незвичайне місце. Визначається це тим, що гра відповідає природі дитини. Дитина від народження і до зрілості приділяє велику увагу іграм.
Задовольняючи потребу дитини гратися, перевтілюватись, рухатись, учитель забезпечує умови для вивчення іноземної мови. Така форма навчання не виснажує нервову систему та організм дитини, а реалізується головним чином за рахунок мимовільних процесів сприйняття і пам'яті [4, с.22]. Оскільки гра, що охоплює елемент змагання, мотивує мовленнєву діяльність, а мотиви – це чинники активізації психічних процесів, то вона позитивно впливає на психічний розвиток дитини. Гра сприяє розвитку класифікуючого сприйняття, довільної уваги і пам'яті, а також мови, виробленню вміння спілкуватися, інтелектуальному зростанню.
Дидактичну гру можна використовувати на різних етапах уроку: введення в іншомовну атмосферу, вивчення нового матеріалу, закріплення, перевірки знань, умінь, навичок, для підведення підсумку уроку. Найчастіше гра використовується на етапі закріплення, але є можливість залучати її й до перевірки знань. Ми вважаємо найдоцільнішою класифікацію ігор М. Ф.Строніна, який поділяє ігри відповідно до мовних навичок, формуванню яких вони сприяють, а саме на:
• Фонетичні («Odd One Out», «Chinese whispers», «Імітації»);
• Лексичні («Bingo!», «Виправ помилку», « Що зайве?»);
• Орфографічні («Запам’ятай слова», «З двох – третє»);
• Граматичні («Що він робить?», «Лотерея», «Додай своє слово»);
• Мовленнєві («Зарядка», «Знайдіть відмінності», «Let’s fly»).
Гра під час перевірки знань дозволяє більш творчо підходити до оцінювання , а також залучати до роботи всіх учнів класу. Інколи гра може бути фоном для побудови всього уроку. Для цього необхідно знайти образ того, кому діти довірятимуть, кого сприймуть як реальну істоту. Щоб знайти такий образ, учителю знадобиться фантазія. Найефективніше використати ляльку, або м'яку іграшку, яка б зацікавила дітей і викликала позитивні емоції,– здивування, захоплення [2, с.128].
Важливе значення для організації дидактичних ігор має роздатковий матеріал – основний компонент навчально-методичного комплексу для початкових класів. Він представляє собою набір предметних, сюжетних, тематичних картинок, малюнків, що призначаються для роботи як в класі, так і вдома. Цей набір має бути у кожного школяра. Мислення у дітей конкретне, тому важливо новий матеріал ілюструвати. Ілюстративним матеріалом і будуть малюнки, іграшки, предмети, листівки. Тут спрацьовує метод наочності [3, с.320].
Наступним способом урізноманітнити навчальну діяльность - ігрові вправи, які відомі учням з раннього дитинства. Наприклад «Зіпсований телефон» (“Chinese whispers” або “Telephone game”). Діти намагаються якомога чіткіше вимовляти пошепки почуте слово, щоб воно дійшло до останнього гравця і зберегло свою первинну форму.
Також ефективним є використання дидактичних ігор при вивченні граматичних структур, яке потребує багатократного їх повторення, стомлює дітей своєю одноманітністю, а затрачені зусилля не приносять швидкого задоволення. Зробити нудну роботу більш цікавою допоможуть ігри.
Отже, принцип домінуючої ролі ігор і завдань підкреслює специфіку оволодіння англійською мовою як навчальним предметом відповідно до того, що основним має бути досягнення належного рівня сформованості навичок і вмінь шляхом організації інтенсивного тренування. Відповідно до комунікативно орієнтованого підходу до навчання іноземних мов, пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням та іграм, які забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкування. Однак треба зауважити, що комунікативні ігри не заміняють інші форми і види роботи з іноземної мови, а тільки доповнюють їх.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Близнюк О. І. Ігри у навчанні іноземних мов. – К.: Освіта, 1997. – с.64
2. Бондарь М. В., Бондарь О. В. 130 ігор для уроків англійської мови. – Х.: Основа, 2004. – с.128.
3. Куліш В. Г. Цікава англійська. – Д.: Стакер, 1999. – 320 с.
4. Чернякова О. Вивчення англійської мови через гру // Початкова школа. – 2002. - №4. – С. 22.
|