Напрямки корекційної роботи з подолання фонематичної дисграфії у дітей молодшого шкільного віку.                          

  Проблема порушень писемного мовлення в учнів нині є досить актуальною, адже в письмових роботах школярів простежуються стійкі специфічні помилки. Специфічні розлади письма отримали назву «дисграфія».
  Класифікують такі види дисграфій:
*артикуляторно-акустична;
*акустична;
*дисграфія на основі порушення мовного аналізу і синтезу;
*аграматична;
*оптична.
  З урахуванням порушень операцій фонемного розпізнавання,мовного аналізу та синтезу професор Л.Волкова та деякі інші фахівці видокремлюють фонематичну дисграфію.
   Фонематична дисграфія є досить поширеною в учнів молодшого шкільного віку.
У письмових роботах наявні такі специфічні помилки:
1.Заміни букв,таких фонетичних груп:
•глухі-дзвінкі (зуби-суби);
                                    •свистячі-шиплячі (машина-масина);
                                    •тверді-м’які (апельсин-апелсин);
                                    •африкати та їхні складові (яйце-яйсе);
                                    •голосні звуки (сани-сони).
2.Пропуски букв (школа-шкоа).
3.Вставляння букв (трава-тарава).
4.Перестановки букв,складів (молоток-мотолок).
 
 Усі ці помилки виникають внаслідок недорозвитку фонематичного сприймання, яке у школярів виявляється в нечіткості розрізнення подібних за звуковою структурою фонетичних рядів та у незавершеності процесу диференціації звуків.
  У дітей з фонематичною дисграфією простежуються значні труднощі в опануванні звукового аналізу.Їм важко виділити звук зі слова,назвати перший,останній звук,визначити послідовність,кількість і місце звуків,виконати поділ слова на склади,особливо в тому випадку,коли слово не промовляється вголос.
  Вчитель-логопед планує та проводить корекційну роботу з урахуванням виявлених причин і ознак порушень,структури дефекту, психологічних особливостей кожного учня.
                     
Напрямки корекційної роботи з подолання фонематичної дисграфії:

Поглиблене
обстеження
усного та
писемного
мовлення,
виявлення
індивідуальних
особливостей
учнів

Виправлення
вад
звуковимови
(у разі
потреби)
Робота
над
мовним
аналізом і
синтезом

   Формування
фонематичного
  сприймання
(диференціація
фонем)                                                                                                                                                                                                                                 

Розвиток
аналізу
структури
речення

Розвиток
фонематичного
аналізу і
синтезу
Розвиток
складового
аналізу і
синтезу

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення-  порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами  унаслідок дефектів сприймання  і  вимови  фонем.

Можна виділити основні прояви, що характеризують цей стан:

*Недиференційована вимова пар або груп звуків.
В цих випадках один і той же звук може служити для дитини замінником двох або навіть трьох інших звуків. Наприклад: м’який звук  т’ вимовляється замість звуків с-ч-ш (сумка-тюмка,чашка-тяска,шапка-тятка)

*Заміна одних звуків іншими,такими,що мають більш просту артикуляцію.
Наприклад: Звук л вживається замість→р,звук ф→ш.У деяких дітей група свистячих і шиплячих звуків може бути замінена звуками т-д (собака-тобака).

*Зміщення звуків (нестійке вживання цілого ряду звуків в різних словах). Дитина може в одних словах вживати звуки правильно,а в інших-замінювати їх близькими по артикуляції або акустичними ознаками.   

  Автор: Жидких Інна