Школа мислення

Сучасна дитина, вступаючи в життя, починає актив­но пізнавати предметне та соціальне довкілля са­ме в родині. Найближчі й значущі для неї дорослі спеці­ально організовують предметно-ігрове розвивальне се­редовище. Соціальне середовище залишається для малюка більш стабільним і незмінним: мама і тато; бабусі і дідусі; брати й сестри; вихователь, однолітки, — за умо­ви, коли той починає відвідувати групу дитячого садка.

Перебуваючи в соціально-предметному довкіллі, ди­тина долучається до світу умовностей, слів, знаків і сим­волів, міфів, доходить до розуміння, що вони познача­ють реальні предмети та явища. Наукова педагогіка визначає цей процес як оволодіння системою медіа­торів пізнання (дослідження В. Зінченко).

Із самого малечку дитина слухає казки, які їй розпові­дають мама, бабуся. Підростаючи, вона вже береться до самостійного читання казок, а батьки переповідають їй уже складніші міфи та легенди. Дитина знайомиться із символами добра, сили, справедливості, мудрості. В іг­рах вона залюбки використовує предмети-замінники: па­личка слугує ложкою для годування ляльки; кубик — бру­сочком мила; крісло у вітальні — літаком; коробка з-під взуття стає ляльковим будиночком тощо. У малюванні дитина оволодіває мовою графічного зображення, ви­користовуючи колір, форму, величину.

Зазначені види діяльності активно побутують в умо­вах сім'ї, але, зазвичай, без участі батьків, тобто в само­стійному дитячому інтерпретуванні. Ми ж переконані, що участь близьких дорослих у різних видах дитячої ді­яльності робить її більш різноманітною, яскравою, про­дуктивною, Тому слова "Піди сам(а) пограйся" мають зву­чати лише зрідка. А ще участь мами чи тата допомагає вивести гру на інший рівень (у дитини з'являється парт­нер), змінити її вид (від режисерської гри перейти до сюжетно-рольової), отримати емоційне задоволення від незвичного спілкування з рідними людьми.

Часто-густо батьки самі намагаються вчити дитину роз­різняти й використовувати наукову символіку (звук і букву, число й цифру), не володіючи для цього спеціальними знаннями та вміннями. Відтак малому ще складно опа­нувати незрозумілі поняття. Причина ось у чому: непід- готовлені дорослі не пов'язують його труднощі з тим, що дитина у своєму віці ще слабко засвоює якості та закономірності певної діяльності з використанням меді­аторів пізнання. Стихійного досвіду, який перед всту­пом до школи набувається у грі, в зображувальній твор­чості тощо, не досить для того, щоб вона зрозуміла принципи побудови наукової символіки. Тож варто спе­ціально працювати з нею вдома. А педагогам слід оз­найомити батьків з наявністю кількох підходів у розумін­ні пізнавальної діяльності дошкільнят залежно від засобів, які дитина використовує, осягаючи світ навколо.

Психологи, зокрема М. Поддяков, підкреслюють важ­ливість дитячого експериментування у формуванні уза­гальнених способів практичного дослідження конкрет­ної ситуації. Так, удома можна проводити разом з малими нескладні досліди, вдаватися до експериментування у спеціально організованих умовах, а також у щоденній господарсько-побутовій діяльності. Головне, що мають засвоїти діти: заборонено експериментувати з живими істотами. Ті ж нескладні досліди, які дозволяється про­водити з рослинами, не повинні завдавати їм шкоди.Зацікавлять малих різноманітні досліди з водою — зокрема, пе­ретворення її у пару та лід. Процес кругообі­гу води у природі допоможе засвоїти спеціальна модель. До речі, моделювання як один із видів знаково- символічної діяльності (Т. Глотова, С. Сапогова, С. Ле- бедєва), нині набуває поширення, що сприяє зростан­ню інтересу дитини до інтелектуальної діяльності.

Не зайве спробувати навчати дитину складати прості схеми, плани. Скажімо, можна разом з нею намалювати план дитячої кімнати , а чи всієї квартири, роб­лячи на ньому певні поз­начки: вікно; ліжко, іг­рашки; шафа тощо. Або ж можна схематично зо­бразити розташування дитячого садка у мікро­районі, схему дороги до дитячого садка тощо .

Важливе зав­дання дорос­лих — вивчати особливості роз­витку пізнаваль­ної діяльності дошкільнят на основі медіато­рів, а також вста­новлювати по­слідовність використання їх дітьми у процесі природного розвитку. Варто порадити батькам послуговуватись ось такою програмою організації пізнавальної діяльності дитини з використанням медіаторів пізнання.

1.  Ознайомлення із символами в казках. (Здійснюєть­ся з раннього віку).

2.  Ознайомлення зі схематизацією та її особливостя­ми на основі конкретного предметного матеріалу — іграшок, предметів-замінників, порядку дій. (Здійснюється в ігровій та пізнавальній діяльності, у повсякденні).

3.  Навчання класифікації та узагальнення — предме­тів, іграшок, інших матеріалів. Введення знаків. (Здійснюється в пізнавальній діяльності).

4.  Навчання створювати моделі, схеми, плани, орієнту­ватись у них. Підведення до розуміння доцільності й ефективності використання загальноприйнятих зна­ків для збереження та передачі різної інформації. (Здійснюється в ігровій, пізнавальній та навчальній діяльності дітей старшого дошкільного віку).

Усвідомлене використання дітьми медіаторів формує в них уміння обстежувати предмети; тренує дрібну мо­торику рук; розвиває вміння передавати словами сен­сорний досвід; впливає на становлення пізнавальних процесів, мотивації та саморегуляції.

Досягнувши такого рівня розвитку пізнавальної діяль­ності, шестирічна дитина зможе легко адаптуватися до умов навчання у першому класі. І якщо педагогічний про­цес буде ефективним, вона не втратить пізнавального інтересу, вчитиметься охоче.

Завантажити:  https://cloud.mail.ru/public/Fdnm/5rdD6pkza